Вчора, у пересувній в’язниці, в яку ви перетворили мою лікувальну палату, я побачила по всім каналам вашого телебачення відеозаписи мого тюремного побуту, знятого прихованими відеокамерами. Враховуючи крайню аморальність цього вашого вчинку, вирішила написати вам відкритого листа.
Автор: Юлия Тимошенко
Звернення до конгресу
Я хотіла б розпочати з того, щоб подякувати Президенту Мартенсу за те, що дав мені можливість виступити тут перед Вами сьогодні. Звичайно, Ви зараз чуєте його голос, а не мій. Але Вільфред та всі ви мої безцінні друзі – є живим доказом того, що вислів «у політиці немає справжніх друзів», а лише інтереси є абсолютно хибним. Ваша дружба стала благословенням для захисту мого народу та мого життя. Вашу дружбу я зберігаю як скарб, тут у в’язниці, і вона вселяє в мене надію на великі та справедливі зміни. Я знаю, що через голос мого дорогого Вільфреда Ви почуєте правдивість моїх слів, але найголовніше, Ви отримаєте додаткові аргументи для визначення стратегії відносно долі моєї країни.
Письмо из тюрьмы
Пять часов утра. Наконец собралась с мыслями и силами написать…
Сижу перед окном «в клеточку» на железном табурете, накрытом старой газетой с заголовком «Юлю осудят, но не посадят». Табурет накрыли газетой задолго до моего ареста, но я ничего не стала менять — пусть здесь все идет своим путем.
Обращение к народу
Добрый вечер всем! Я обращаюсь к вам, только получив информацию о том, что Янукович приказал меня арестовать. Сегодня у меня еще есть все возможности получить политическое убежище в любой другой стране и защитить свою жизнь, свою свободу, быть счастливой со своей семьей. Но я никуда не буду бежать из Украины. И для этого у меня есть веские причины.